Історична довідка
Історична довідка про навчальний заклад
В 1865( 1882) році в селі Гвоздавка Друга була побудована церква, а в кінці 18 ст. при ній відкрили парафіяльну дяківську школу.
Селяни, особливо заможні, наймали дяка, який навчав їхніх дітей читати й писати за «Часословцем» і «Псалтирем», також 4-х дій арифметики і основ православної віри. Але дітей з таких сімей було дуже мало, тому школа працювала рідко. Про її роботу найбільше піклувався церковний староста Митрофанський Д.Н. У 1910 році на кошти земства (виборні органи місцевого самоврядування) побудували приміщення початкової школи.
Діти відвідували школу за бажання. Ніякової загальнообов'язкової освіти не було на селі.
Навчання було безплатним, оскільки утримання школи перекладалося на селян. Кошти надходили шляхом само обладнання кожної десятини землі (земські податки). Навчання велося молдавською мовою, так як більшість населення - молдовани, та й українська мова заборонялася на підставі Валуєвського закону та Ємського указу.
Після революції, на початку 20-х років, вже за часів радянської влади почалось українізація школи.
В старому корпусі була відкрита українська початкова школа, а молдавська розташовувалась в окремих звичайних хатах. Діти мали право обрати мову навчання (українську чи молдавську) за бажанням і відвідувати ту чи іншу школу.
Згідно з постановою Наркому УРСР 1923 року «Про запровадження в житті єдиної трудової школи» початкові молдавська і українська перетворилися в державні установи з 7-річним навчанням, хоча й не обов'язковим. Крім арифметики, мови, вивчали історію та географію України.
Велику роль відіграв лікнеп. Переважна більшість дорослого населення не вміла читати й писати, тому держава здійснювала безплатну кампанію «Геть не писемність».
У 1928 -29 н. р. всенародний похід на всеобуч. Бракувало вчителів з професійною освітою, тому на посаду вчителів призначали висуванців з числа комуністів, комсомольців, членів комнезамів.
У 1934 році узаконено три типи шкіл: початкова (4 класи), неповно середня (7 класів), середня. Запроваджувалося обов'язкова початкова освіта.
Семирічна існувала на добровільних началах. До 1937 року в селі завершився перехід до обов'язкової 7-річної освіти.
З визволення села, 30 березня 1944 року відновилося навчання школах. Молдавська працювала в окремих хатах, а українська - в старому корпусі.
У 1953 році в селі здійснено перехід до обов'язкової семирічної освіти. Розпочалося відбудова зруйнованого приміщення школи. У 1959 році було завершено будівництво тепер уже двоповерхової будівлі.
У 1956 році було скасовано плату за навчання в старших класах. Школа отримала статус середньої, але ще не з обов'язковою освітою. За рішенням батьків молдавська школа була закрита і приєднана до української.
У 1959 році у зв'язку з законом «Про зміцнення зв'язку школи з життям в школі була запроваджена політехнізація навчання. Семирічна переводились на обов'язкову восьмирічну, тобто на восьмирічний всеобуч, а учні 9 класу два рази на тиждень проходили виробничу практику.
В 30-х роках розпочалося будівництво нового приміщення школи. Під час війни воно було зруйноване., і довгий час залишалось таким. В 20-х 30-х в школах працювали такі вчителі: Флоря Антон Наумович, який займав посаду директора, Беженар Сергій Микитович,Беженар Ольга Іванівна ,Спуртул Андрій Іванович (прибув з Молдавії), Бабій Михайло Іларіонович, Лупу Пилип Прокопович - займав посаду директора.
Під час війни навчання в школі було припинено. Румуни, які окупували село, не цікавилося освітою місцевих жителів. Вони заставляли дорослих і малих працювати на полі.
У 1966 році було два випуски - 10 і 11 класів. Але це не надовго. Через деякий час 11-річка не виправдовувала себе і скасовувалася. Питання про 11-річну освіту знову постає в 1991 році за часів здобуття незалежності. Після війни, в 50-70-х рр.. працювали такі вчителі:
Савранчук Михайло Антонович
Обухівська Любов Іванівна
Митрофанський Костянтин Макарович- директор молодшої школи
Гончарук Михайло Ісакович - директор Цуркан Дарія Андріївна Цуркан Анастасія Дмитрівна Бабій Михайло Іларіонович Кіріяк Опися Андріївна Ліпський Микола Пилипович - директор Боделан Борис Фокович - директор Питльований А.П. - директор Федоренко Марія Федорівна Крихта Римма Георгіївна - директор Крихта Віктор Григорович - директор Драгонер Олексій Іванович - директор Коцю руба Василь Дмитрович - директор Пінул Ганна Михайлівна та багато інших.
Випускники школи стали вчителями, лікарями, зоотехніка, інженерами, агрономами. Є серед них і науковці, і державні діячі:
Золовський М.І. - професор, кандидат географічних наук;
Боделан Р.Б. - колишній Одеський губернатор і мер міста Одеси;
Бурлака Г.Я. - головний лікар районної лікарні
