Батькам важливо знати!
#БАТЬКАМ_важливо_знати❗️
Діти XXI століття не гірші. Вони не ліниві, не невдячні, не «залежні від телефонів».
Вони просто інші, бо їх сформували інші часи. Але в цьому світі, серед хаосу соціальних мереж, хейту, постійного тиску бути ідеальними… вони часто залишаються самотніми.
Вони сидять у своїх кімнатах, втупившись у екрани. Не тому, що їм так зручніше. Не тому, що це краще за живу розмову. Просто їм ні з ким поговорити.
Батьки постійно зайняті. Втомлені. Занурені в роботу, у повсякденні справи. Іноді запитають: «Як справи?», іноді куплять щось гарне, організують поїздку. І думають: «Усе добре, моя дитина має все».
Але насправді вона не має найважливішого — тебе.
Твоєї уваги, твоєї залученості, твого щирого: «Розкажи, що ти відчуваєш». Бо любов не купиш новим телефоном. Її не заміниш відпочинком all-inclusive.
Дитині не потрібна ще одна гра, модні кросівки чи нові навушники. Вона потребує розмови. Потребує, щоб ти сів поруч і спитав: «Як справи?» — але не між іншим, не абияк.
Щоб ти відклав телефон, подивився їй в очі й по-справжньому вислухав.
Бо якщо ти не почуєш свою дитину, це зробить хтось інший.
І не завжди це буде людина з добрими намірами.
Це може бути випадковий «друг» з інтернету, який скаже: «Я тебе розумію» — і почне маніпулювати її емоціями.
Це може бути компанія однолітків, які диктуватимуть свої правила: «Або ти такий, як ми, або ти – ніхто».
А може, це буде хвиля хейту, яка накриє її тільки тому, що комусь здалося, ніби вона «не така».
Сучасні діти не просто ростуть під тиском — вони постійно під наглядом.
Будь-яке фото, будь-який пост, будь-який коментар можуть стати причиною насмішок.
Будь-яка слабкість може бути використана проти них.
І знаєш, що найстрашніше? Колись хоча б удома можна було сховатися від цього.
Сьогодні ж хейт не закінчується після шкільного дзвінка.
Він слідує за ними додому, в ліжко, у телефон, у кожне повідомлення, що вібрує на екрані.
А ти? Думаєш: «Якщо не скаржиться – значить, усе добре».
«Якщо посміхається – значить, немає проблем».
Але діти рідко говорять прямо, що їм боляче.
Вони кричать мовчанням.
Перестають говорити, перестають питати, перестають шукати твоєї уваги.
І тоді ти думаєш: «Усе добре, немає проблем».
Але саме в цей момент вони й починаються.
Діти не перестануть бути дітьми лише тому, що в тебе немає часу.
Вони не перестануть потребувати тепла, уваги, відчуття, що вони важливі.
Вони просто перестануть питати.
І це той момент, коли ти програєш...
Ін-т 💻
